СТВОРЕННЯ РОЗВИВАЛЬНОГО ЖИТТЄВОГО ПРОСТОРУ

За Програмою виховання і навчання дітей від 2 до 7 років "Дитина" створити в дошкільному закладі розвивальний життє­вий простір означає забезпечити сукупність умов, атмосфе­ру, як найсприятливішу для прогресивного розвитку свідо­мості та поведінки дошкільника. Розвивальними слід вважа­ти умови, які підживлюють природні сили дитини, сприя­ють реалізації нею своїх потенційних можливостей, збагачують знанням основ філософії життята практичними на­вичками, вдосконалюють їх, забезпечують усвідомленість, культурність, міцність; позитивно впливають на становлен­ня особистісного досвіду, формують реалістичні образи сві­ту, елементарну систему морально-ду­ховних цінностей, корисні гармонійному розвитку, базуються на знанні вікових та індивідуальних можливостей вихованців.

Оскільки життєвий простір — категорія інтегрована, яка охоплює всі сфери та аспекти життєдіяльності дошкільника, завдання педагога — створити оптимальні для його особис­тісного зростання умови.

Предметно-розвивальне середовищев ДНЗ

Поняття “розвивальне середовище” було введеноДж.Равеном
як простір розвитку компетентності. «У такому середовищі, - за словами Дж.Равена, - люди мають можливість прагнути до цілей, які їх цікавлять, і у процесі їх досягнення розвивати свою компетентність». Розвиваюче середовище для дитини - простір дитинства – простір широких можливостей, де створені максимальні умови для розвитку та саморозвитку дитини.

Правильно організоване розвивальне середовище сприяє соціалізації дитини, впливає на всі аспекти її розвитку. Тому створення в дошкільному закладі повноцінного розвивального предметно-ігрового середовища та забезпечення відповідної позиції вихователя в організації діяльності дітей – провідний засіб реалізації завдань сучасного реформування освіти. Середовище має бути джерелом збагачення дитячої діяльності.

«Предметно-розвивальне середовище» - це система матеріальних об'єктів і засобів діяльності дитини, що функціонально моделює зміст розвитку її духовного і фізичного стану відповідно до вимог основної загальноосвітньої програми дошкільної освіти; це сукупність умов, які забезпечують різнобічний розвиток дітей; це система матеріальних об'єктів їхньої діяльності.

Одна з основних умов створення в дошкільних навчальних закладах будь-якого типу розвивального довкілля для дітей дошкільного віку є опора на особистісно орієнтовану модель взаємодії між педагогом і дітьми. Це означає, що:

· пріоритетною метою виховання є формування гармонійної і всебічно розвиненої особистості;

· завдання педагога полягає у забезпеченні інтересів дитини, у задоволенні її природних нахилів і потреб;

· дорослий у своїй педагогічній діяльності керується положенням: "Не поруч, не над, а разом".

Організація розвивального середовища для дітей дошкільного віку має свою специфіку, зумовлену насамперед особливостями психології та фізіології дітей.

Основні вимоги до обладнання ігрових куточків (центрів, зон):

· Усі іграшки, матеріали, атрибути, предмети-замінники об'єднуються за функціональними ознаками відповідно до різних видів предметно-ігрової діяльності дітей (сюжетно-відображувальної, будівельної, рухової тощо).

· Більшість дидактичних матеріалів, іграшок та картинок мають бути поліфункціональними, тобто використовуватися по-різному, залежно від мети діяльності.

· Усі іграшки, незалежно від їхньої класифікаційної приналежності, групуються так, щоб вони відповідали за розмірами одна одній, зростові дітей і стаціонарному предметному оточенню, в якому малята зазвичай граються.

· Середовище має містити як відомі дитині компоненти, так і нові, незнайомі, які забезпечують її пізнавальний розвиток. Поповнюючи обладнання в куточку, вихователь має дотримуватися принципу поступового ускладнення, тобто вносити в групу нові іграшки та ігри згідно з вимогами програми та тими знаннями, яких діти набувають на заняттях. Кожну нову іграшку слід обов'язково обіграти, зробити дітям сюрприз.

· Рівень інформативності середовища досягається урізноманітненням тематики (від приготування їжі для ляльки до її лікування тощо).

· Предметно-ігрове середовище має бути динамічним і мобільним, щоб діти вчилися активно ним користуватися, а також щоб забезпечувати їм свободу дій. Усе обладнання має постійно поновлюватися, видозмінюватися і легко переноситися з одного центру в інший.

Основні принципи облаштування розвивального довкілля для дітей дошкільного віку в дошкільних навчальних закладах:

Принцип рівності, згідно з яким діти й до­рослі розглядаються як рівноправні складові частини людства. Ставлення педагога до дитини має визнача­тись не позицією над дитиною, коли його функція зводиться до контролю за тим, як підростає малюк, а позицією поряд з дитиною і разом з нею.

Принцип діалогічного спілкування. Гуманіс­тичне педагогічне спілкування обов'язково створює умови для повноцінної участі в ньому дітей. Повто­рення того, що сказав вихователь, відповіді на його запитання — це важлива, але далеко не повна фор­ма участі дітей. Вихователь має створювати умови, за яких діти братимуть активну участь у діалозі, — про­понуватимуть свої запитання, здогади, власні ідеї, рішення, пропозиції. До думки дітей вихователь пови­нен виявити таку саму увагу і повагу, з якою ма­люки ставляться до думки дорослих. Саме за умови діалогу, де кожен його учасник орієнтується на дум­ку іншого, і вихователь мусить відповідальніше стави­тись до змісту і культури власної позиції, і позиція дитини стає виразнішою, цікавішою.

Спільна участь дорослих і дітей в організації життя групи(можливість спільно обирати улюблені заняття, планувати цікаві спостереження, прогулянки, продумувати зручне розміщення куточків для ігор та занять тощо). Спрощена функція контролю з боку вихователя і простого підпорядкування з боку дітей замінюється на педагогічну ситуацію, в якій знову ж таки відбувається взаємна гармонізація і світу дитинства, і світу дорослих. Особливо збагачуються мож­ливості здійснення принципу співучасті і співтворчості у різновікових і родинних групах дошкільних навчаль­них закладів.

Принцип орієнтації на кожну дитину як на індивідуальність, внаслідок дотримання якого основ­ним завданням педагога стає не виконання програми, а виховання особистості. Для цього вихователь має вміти визначати причини, які зумовлюють виперед­ження чи відставання у розвитку дитини, враховувати певні нахили та особливості поведінки кожної дитини. Саме за таких умов, приймаючи дитину такою, якою вона є, вихователь зможе конкретизувати, індивідуалі­зувати програму її розвитку і виховання. Не середня, для всіх однакова, програма, а саме індивідуалізована, (основою виховання кожної дитини як особистості, розвитку її творчих сил — активності, ініціативи, нахи­лів, інтересів, здібностей. Уміння пристосувати програ­му до індивідуальних особливостей розвитку дитини є однією з основних професійних здібностей вихователя.

Принцип пріоритету родинного виховання над суспільним. Кожний досвідчений педагог розуміє, що чим меншою є дитина, тим більше значення для її розвитку має сім'я. Яким би не був рівень куль­тури виховання у сім'ї, саме ним визначається за­гальний настрій дитини, її поведінка та розвиток. Отже, для побудови повноцінного виховного процесу дошкільний заклад має докорінно змінити свою по­зицію відносно сім'ї, бачити в ній свого основного соціального замовника, працювати для неї і співпра­цювати з нею. На жаль, у наш час далеко не кож­на сім'я зберігає традиції родинного виховання, во­лодіє скарбами народної і наукової педагогіки. Часто виховання малят відбувається стихійно. Потрібна ви­сока культура педагогічного колективу дошкільного навчального закладу і кожного вихователя у побудові взаємин із сім'єю — готовність підтримати і продов­жити турботу про дитину, вміння надати батькам від­повідну допомогу. Саме запити батьків стають орієнтиром для розвитку сучасного суспільного дошкільно­го виховання. Співпрацею з батьками визначається і рівень культури дошкільного навчального закладу.

Урахування вікових особливостей дітей полягає в тому, що добирання матеріалів і розміщення їх у куточках розвивального середовища здійснюється залежно від віку вихованців. Дії з іграшками – перші практичні дії малюка, вони задовольняють і стимулюють його потреби у рухах, у роботі аналізаторів. Але організм дитини розвивається поступово, тож і її іграшки мають "розвиватися" так само поступово. Починаючи з другого року життя, дітям пропонуються усі види іграшок: образні, транспортні, заводні, музичні, дидактичні, іграшки-меблі, фігурки тварин, будівельні набори, іграшки спортивного характеру. Матеріали, які створюють предметне середовище, мають зберігатися на поличках або в шафах, до яких дитина матиме вільний доступ.

Метою програми «Дитина» є створення у сім'ї і в дошкільному навчальному закладі умов для зро­стання активної, життєрадісної, творчої особистості, чемної, привітної дитини, що любить і шанує батьків, рідних, свій край, рідну мову, пісню, змалечку при­лучається до традицій і звичаїв свого народу, до по­ваги інших народів, до основних морально-етичних та естетичних цінностей національної і СВІТОВОЇ культури. У програмі визначені загальні завдання освітньо­го процесу в дошкільних навчальних закладах. Ці за­вдання необхідно конкретизувати для кожного дитя­чого садка і для кожної групи, беручи до уваги такі фактори: місцеву екологічну та соціально-економічну ситуацію; запити, потреби, можливості, рівень куль­тури батьків; стан здоров'я і розвиток дітей, їх кіль­кість у групі; рівень загальної культури і педагогічної майстерності вихователів; наявність лікаря, психолога, вихователів-фахівців з різних напрямів роботи (фі­зичне виховання, художні види діяльності тощо). Програма дає можливість кожному педагогічному ко­лективу виробити свою власну позицію, відповідно опрацьовуючи, поглиблюючи той чи інший розділ.